На межі між світлом і пітьмою,
Там, де серце б’ється не з тривогою — з війною,
Стану я, мов тінь, що не згасає,
На вогневім рубежі — душа палає.
Сотні слів — мов попіл у повітрі,
Правда — в погляді, не в битві хитрій.
Кожен крок — це виклик і надія,
Кожен день — як бій за своє “Я” і мрію.
Вогонь навколо — але серце вище,
Хай тріщить земля, та дух стоїть міцніше.
Це не край — це тільки початок
Там, де мить вирішує, хто ти: раб чи вартовий порядку.
Ми пройдем крізь морок, не згинаючись в журбі,
Бо вогняний рубіж — це правда про себе в собі.
І хай обпалить — ми станем сильніші,
Світло проросте там, де стояли ми — живі і вільні, справжні, вічні.
