Наший Тімка

Наший Тімка

Промінчики сонечка лоскочуть травичку,
Дерева похитують свої зелені голівки,
А наш котик Тімка п'є водичку,
Як царь ходить біля своєї домівки.

Старенький вже, але поважний,
Любив у затінку тихенько спати,
Він завжди був такий уважний,
Взимку, обожнював біля теплої грубки лежати.

Скільки спогадів чудових,
Як стягнув ковбаску з столу,
Як ловив хрущів садових,
За мишкою ганяв по колу...

Так його не вистачає,
Пам'ятаю кожну мить,
Та вже не зустрічає...
Душа його мовчить...

13.02.2023. С.М. Онисенко