САД

Підносить вітер аромат
Уже з чужого саду,
А мій покинутий десь сад,
Не дам журбі я раду.

Згадаю — совість заболить,
В очах сльоза туманом,
Ой як же серденько щемить,
Скучає за тим садом!

За його цвітом не лишень
Та яблуком дозрілим,
Не гляне сад уже в мій день,
Не стане чорне білим.

27.07.2025.
Ганна Зубко