Був у мене друг — та виріс й злетів,
Знайшов він кохання — і в небо полинув.
Я бачив, як сяяв він, мов грім і спів,
А сам залишився на землі, без причину.
Я — мов тінь його крил, що в минуле сховалась,
Мов стежка, якою він більше не йде.
Та дружба в мені, немов полум’я, зосталась —
Воно ще зігріє, коли він згадає мене.<br>Ілля
