пройшла всю набережну я
що розтяглась уздовж Дніпра
була у парку, що Шевченка
носить гордо прізвище-імʼя
вглядалася в трамваї, тролейбуси
все – зря
мільйон людей довкола
ще більш облич, ти ба…
Тебе – нема.
віддала себе, але кому?
сама не знаю, і тому
бовтаюсь містом, як чумна
і знаю точно – не Твоя.
усẽ дарма, ŷсі дарма.
як хвора вилікуватись хочу
одужати, щоб раз і назавжди
але не знаю, чи я зможу
змиритись.
але я мушу.<br>Карина Кащенко
