Осінній вирій

Я написала Вам, коли жовтіла осінь,
Листки кленові падали до ніг…
Так, про кохання, сумний лист у просинь,
У ореолі зоряних доріг…
Ваші думки, мабуть, не розгадала,
Ще залишились недомовлені слова…
Багато ще чого тоді не знала,
Зашепотіла тиша, крізь листки жнива…
Про невимовне серце трепотіло,
Завуалюю у словах любов…
Коли з-під ніг Земля злетіла,
Ви теж кохали – аж кипіла кров!..
Я покладу свій лист в осінній вирій,
Він полетить далеко, в небокрай…
Ви взнаєте – чуття ще не згоріли.
Несуться йойкотом
у вічний рай…
ND💗<br>Надія Холод