Порожнє ліжко — ніби крик,
Що в тиші серце розриває.
Твій запах зник, твій теплий подих —
Його душа ще пам’ятає.
Ніч мовчки плаче зоряним дощем,
Сама плетеш із спогадів плащем.
Його слова, усмішку, кожен жест…
Порожнє ліжко —- наче тихий хрест.
Порожнє ліжко — де жило кохання,
На ночі темній, на світанні.
І кожен шепіт — як прокляття,
А ніжний подих — як розп'яття..
Де ти, коханий? Чом мовчиш?
Чи бачиш, як душа вмирає?
Порожнє ліжко… Тільки тінь…
А серце — досі пам’ятає.
