Війна – страшне, криваве слово.
Якщо про неї йде розмова,
То страх тягучий виникає,
У душу тихо заповзає.
Це слово викликає жах
І сльози болю на очах.
Невже це може повернутись
І в нашій дійсності відбутись?
Невже війна вже десь іде,
Не рік, не два біду несе?
Кривава, пропади війна!
Геть щезни, чи згори дотла!
Не розповзайся по планеті,
Не розставляй свої тенета.
Невже тобі ще крові мало?
Невже смертей не вистачало?
Не наситилася іще?
Коли ж тобі кінець прийде?
Коли вже люди зрозуміють,
Що всі конфлікти не розвіють,
Що не рішать усіх проблем,
Та, виниклих із них, дилем
Тим, що війну вони почнуть
Та горе й сльози принесуть?
<br>Світлана Сомош
