Пройди повз…

Якщо раптом зустрінемось з тобою,
Давай вдамо, що ми незнайомі.
Без слів, без усмішки, без болю —
Просто пройди повз… не зупиняй спогади втомлені.
Ми вже не "ми" — лиш пам’ять і тиша,
Що вчила, як дихати без крику.
Твої "як справи?" для мене — лиш фішка
У грі, де виграв той, хто вчасно зникнув.
Тож, якщо доля нас ще десь зведе —
Не псуй театр словами зайвими.
Ми — історія, що давно не живе.
Ми — обличчя, що більше не впізнаємо.<br>Анастасія Бондарєва