Вже пізній вечір, свіжий подих,
Самотній місяць угорі,
Перед очима все, навпроти
Горять яскраві ліхтарі.
Стемніле небо, зірка блима,
Така далека і мала,
Не йду, вікна ніяк не кину,
Вдивляюсь в сутінки одна.
Вслухаюсь в тишу, що нависла,
В гілля тремтливе край вікна,
Де пара го́лубів притихла,
До свого тулячись гнізда.
21.09.2025.
Ганна Зубко
