До дзеркала вранці:
вмити
у очі світанки,
щоб райдугу ма.
Цей день ще мене
не невпізнав
Бо знову, як новий
Так вийду у світанні
з роси мережево
зберу із павутиння.
Бо так пізнав красу цю ранню.
та вплету тобі у коси.
Краси такої
ще не знав я досі.
Проснеся ти у цьому ранні:
– лише попросиш кави.<br>Ігор
