ПЕЛЮСТКИ ЖИТТЯ
Я НЕ ЗАСНУ….СТАРАЮСЬ І НЕ МОЖУ.
ДУМКИ РОЯТЬСЯ, МУЧИТЬ НЕВІДОМІСТЬ.
ВСТАЮ І ПО КІМНАТІ БОСА ХОДЖУ.
І МАНИТЬ ТЕМРЯВА У НЕВАГОМІСТЬ.
ЩО ЗАВТРА? РАНОК ПРИЙДЕ, СОНЦЕ ВСТАНЕ,
ЙОГО ПРОМІННЯ ПРОТЕЧЕ ПОМІЖ ЛИСТКІВ.
ТА РАДІСТЬ НЕ ПРОКИНЕТЬСЯ…ЗІВ'ЯНЕ
ЩЕ ДЕНЬ, ПЕЛЮСТКОЮ ВПАДЕ НА ДНО ВІКІВ.
МОЛЮСЬ, ПРОШУ ПРОЩЕННЯ, ЩИРО КАЮСЬ,
А ОЧІ НЕ ПІДВОДЯТЬСЯ У ВИСЬ….
БАГАТО, МАЛО ПЕЛЮСТОК ТИХ МАЮ?….
ОСИПЛЮТЬСЯ УСІ ВОНИ КОЛИСЬ.
18.02.2011 рік Львів 292
Христина Пелікан<br>Христина Пелікан
