Поміж чубатих чорнобривців
Безсмертник собі виріс,
Дививсь на їхні жовті личка
І пожалів їх щиро.
Бо як надворі приморозить,
Зів"януть тії пелюстки
Та проливати будуть сльози.
А ось безсмертник залюбки
Стоятиме й у пору зимну,
Навіть тоді той дивний цвіт
Дивитиметься із-під вій
Посріблених зірками снігу.
2022 р.
