Ой, так, дівко, болить. Розридалася.
Щось у скронях горить, як згадалося.
То самотність моя, то печаль моя.
У подолі моїм я засталася.
Ой, то вітер шумить, розривається.
Вечір ковдрою зір укривається.
То знедолена тінь, нездоланна лінь.
То душа у мені омивається.
22.11.2018 рік<br>Альона Макарова
