Світограй

Я зачерпну долонями й зіллю
Прозоро-свіжої блакиті
На запашну паруючу ріллю –
Щоб чарувалась в оксамиті!
Щоб золотими злаками зійшло
Блаженство прастепів цілюще.
Знайду за бродом в спеку джерело –
У плині вічне й невмируще.
На повні груди наберу
нектар
Настою чебрецю терпкого,
І волю запроторю на вівтар,
Щоб впитись жадібно хмільного!
Мінливо-дивовижний світограй:
Плетиво гаптованих чудес,
І хочеться любити виднокрай
Барвами веселок з-під небес!<br>А. Попик