Петриненкове

"Останні теплі дні, погожі і сумні…" Тарас Петриненко.

Порозносив легковажний вітер
павутинки бабиного літа,
лиш стоять так невагомо й легко
дні, неначе з пісні Петриненка…
Просто, як листочок клена,
ті слова з осінньої поеми
зазвучать і раптом так зворушать
заморожену і грішну дешу!
Теплота їх гріє і не гасне,
наче добра усмішка Тараса!
Теплі дні останні і бентежні
ще не вірять, що туман прийдешній
білим інеєм їм на долоні
поскидає іскри невагомі.
Теблі дні останні — неостанні,
будуть зустрічі за розставанням.
Те, що буде, буде вже опісля.
…А я слухаю любиму пісню.