Ой у полі жито шелестить,
Сонце в серці золотом колише,
А над Дніпром верби голосять —
Вільні пісні, що ніхто не втопить.
Де козацькі тіні босі ходять,
Де дзвонами сповита крайнина —
Там моя душа, як птиця, в’ється,
Бо Україна — вічна родина.
Гей, хто знає, де та правда ділась?
У руїнах? У криничній журбі?
Ні! Вона у наших дітях сміється,
У пшениці, у козацькій трубі!
<br>Олена Слєпчук
