Зі мною важко, я не подарунок…

Зі мною важко, я не подарунок.
Я потребую уваги, це мій порятунок.
Кажи мені частіше, що мене любиш,
Тоді мої почуття до себе не погубиш.
В кімнаті темно, лиш світло місяця ледь видно крізь жалюзі.
Можливо «ми» це якісь дивні ілюзії?
Я не хочу вірити в якісь дива,
Життя – суцільна брехлива гра.
Буду жити, надихатися собою.
І тоді ти покохаєш мене знову весною.
Любити – не важко. Любити – не легко. Любити – нестерпно. Любити – крепко.
Я хочу надихати, жити, любити,
Але для цього потрібно мені себе вбити.
Не буде більше мене,
Буде друга версія, а попередня просто зникне.
Не буду більше зберігати твої уламки скла,
Бо ти уособлення найгіршого зла.
І все хороше з твого життя мине,
Тепер і друга версія мене пропаде…
<br>Діана