Снігова казка

Снігом білим вкривалась земля,
Засипаючи в одязі з криги,
Сни солодкі несла їй снігу імла,
Даючи силу на новії віхи.
Сніг так ніжно її цілував,
Огортав у обійми із криги…
Просто він добре знав,
Що весною прокинеться з сонної ніги.
Що, прокинувшись з довгого сну,
Потягнеться до ніжного Сонця…
Не хотів залишати саму,
Але весна тихо стука в віконце…
Час іде, все летить і біжить,
Іде зміна сезонів невпинно,
Залишаючи людям, лиш мить,
Для життя, що дзвенить так нестримно!<br>Брезіцька Ольга