Знаю, знаю, ти більше не прийдеш уві сні,
Не обіймеш мене серед ночі,
Не поцьомаєш губи солодкі мої,
Не подивишся в ці карі очі.
Відпустив ти мене вже давно,
Не сумуєш, не скажеш, що хочеш,
Та й навіщо тепер це кіно —
Все забулось, мов тінь серед ночі..
Я пробачила все — і пішла,
Без жалю, без докору й злості.
Бо любов — це не гра, не химерна мета,
А взаємність у кожному жесті.
Ти залишив лиш спогад і тінь,
Що у снах моїх ніжно зринає.
Та в душі вже немає провин —
Лише спокій, що серце тримає.
<br>Вікторія Цветоцька
