А люди мчать,
Мчать мимоволі,
Наперекір рокам та долі.
Мчать, аби жить, любить, цвісти
Та щастя своє зберегти.
Аби у злу, лиху годину
Було де притулити спину,
Куди поплакати, покричати
Та де залишити сумну печать…
А втім, всі мчать туди,
Де мирно жити хочем ми…<br>Паладій Анастасія Романівна
