Такий, як вчора, знову день,
По-іншому лиш зветься,
Така ж у неба ніжна синь,
І сонце так сміється.
Така ж дорога, що лежить,
І стежка, пилом вкрита,
Такий же вітер, що летить,
Спішить в обійми літа.
В різноманітність його днів,
У зоряні ті ночі,
Де місяць зиркав би, світив,
А сон би плющив очі.
19.03.2026.
Г. Зубко
