Скрипить від вітру в полі ясен,
Старий і одинокий.
Скрипить і споминає
Молодість свою.
А старість зла «стара» —
Коріння гноїть, серце в порох тре,
І молодість ясен споминає,
Яка не вернеться повік уже.
Прийшов твій час,
Настав твій день,
І ти вмираєш в самоті.
І як той сокіл ясноокий,
Ти падаєш на землю з висоти.
І вже тобі нічого не поможе:
Ні ліки, ні любов моя.
І ти вмираєш одинокий,
І тіло в землю перетворюється твоє.
2022, Донецька область<br>Михайло Левицький
