Там небо пахло попелом і втомою,
там тиша била в скроні, як прибій.
Вертаєшся до затишку знайомого,
але в тобі ще дихає той бій.
За спиною — вогні і рвані обрії,
і кожен крок твій — виклик небуттю.
Там дні кроїли час — були жорстокими,
щоб просто так залишитись в строю.
Ідеш в нове життя — де ранок з кавою,
де світло ламп і спокій вечорів.
Залишив темряву, яка стелилась лавою
поміж світів, які не помирив.
Твоя душа — немов сорочка випрана,
що вицвіла від болю і заграв.
І правда у боях здобута й вибрана,
де ти у пекла право жити вкрав.
Там залишились ті, хто не повернуться,
їх голоси — у шелесті трави.
А тут… тут просто люди посміхаються
і просять Бога: «ти ще поживи».
Ти вчишся знову жити, вільно дихати,
де не свистить залізо над чолом.
Вернувся з пекла — та в тобі лишається
війна… і жар, який став твоїм дном.
25 квітня 2026 р.
