Математика

​Яка ж складна клята математика:
Рівняння лінійні, квадратні…
Купа формул сухих, незрозумілих.
І правила якісь неадекватні.
​А геометрія — взагалі "труна",
Бо алгебру я ще хоч трохи розумію,
То в геометрії істина не видна —
Від неї я втрачаю і глузд, і надію.
​Властивості, означення, теореми
Нерівність трикутника — вирок мені!
Звідки це там взялося – поясни???
Чому ми це вивчаємо взагалі?
​А в шостому класі нам раптом сказали:
(Чи то в сьомому класі було?)
Що літери — цифри! , прикинь!
Нас просто зламали…
Чи вчителя над нами жартували?
Як "а" стала числом? Яка в цім мета?
Це ж мука пекельна, а не освіта!
​Господь, допоможи це все збагнути,
І з розуму в цифрах цих не зійти.
Навіщо цей "код" було людям ввімкнути?
Як вихід із цього тунелю знайти?
І раптом — як вибух! Прозрів я в момент,
Коли дискримінант не пішов у мінуси.
Збагнув: у фігурах є свій фундамент,
А цифри — це просто всесвітні імпульси.
Тепер я й сам вчитель: про букву «a» — реп,
Про суміжні кути — лекції в класі.
Хоч логіка часом — як складний вертеп,
Та я з нею в мирі, в любові й у часі!<br>Іван Геннадійович Юрченко