Та що мені гордість,
та що мені плач?
Свого ж бо спокою
я раб-наглядач.
Та що мені вічність,
та що мені гнів?
Я серце від болю
сховать не зумів.
Та що мені радість,
та що мені втома?
Без тебе душею
розлізлась саркома.
Та що мені світло,
та що мені тінь?
Ступаю покірно
у мертву глибінь.
Та що мені відчай,
та що сотні слів?
У світлі твоєму
безмовно згорів…
Згорів, щоб збагнути
на самому дні:
ти — просто відлуння.
А світло — в мені.
