Я б навчив тебе голосно кричати
З гори біля якої я живу
Але ти не з тих хто волає в прірву
Ти взагалі не з тих хто вимовляє звуки
Заради виплеску емоцій
Ти не з тих хто носить шкіру вбитих тобою
Ти скоріше кладовище в пам'яті
Кладовище нескінченного болю
Через твій спів я відчуваю шепіт
Підшкірного янгола охоронця
Тобі краще залишитися тут назавжди
А не тільки у ролі гостя
Тобі краще зняти тут свої маски
Краще тут змити свої обладунки
Ти на вигляд – антонім щастя
І на смак –
Зміїна отрута
Деякі слова не перекладаються іншими мовами
Так само і почуття не опишеш буквами
Ти засипаєш в чужому ліжку, моє платонічне горе
І твої мертві губи
Відтінком дешевих шпалер хвилею тягнуть штори
Донизу
До сусідів у спальну кімнату
Де їхні тіла благають зґвалтовану зиму
Залишити їх
В абсолютній темряві темноти
Твої мертві губи
Видають
Хто ти
Ти не вбивця, не преміум порно акторка
Цілковите прокляття мого молодого життя
Я поставлю тобі платівку
Девіда Боуї
Може ти
Саме та кого я колись кохав?
<br>Анні Тім
