Зігрій мої руки — вони не від холоду,
Просто всередині щось розсипається знову.
Я тримаюсь, як вмію, без крику, без приводу,
Але сила моя вже не тягне сьогодні розмову.
Зігрій мої руки — не треба питати,
Що саме зламалось і де заболіло.
Я вмію мовчати, я звикла мовчати,
Та інколи тиша — важча за тіло.
Рятувати не треба, не треба героїв,
Мені б просто поряд — без слів і без планів.
Щоб ти не злякався моїх неспокоїв,
Пірнув з головою в темні океани.
Зігрій мої руки — я знову зберуся,
Я вмію вставати, хоч би як ламає.
Та поки тримаюсь — дозволь, я зігріюся
В тобі… що мовчиш і не йдеш, не тікаєш.<br>Тетяна Осипенко
