Затихли грози між крихкими днями,
Де рветься час на правду і на «ні»,
Де ми ішли непевними шляхами,
Лишаючи автографи у сні.
Тонка межа — як лезо чи як крига —
Розрізала надвоє сни й думки.
Життя гортається — старезна книга,
Де між рядками — долі і віки.
Ми ловимо відлуння в кожнім слові,
Шукаємо опору в пустоті,
Бо в цьому русі, дивнім і раптовім,
Лиш тиша обіймає в доброті.
Та в тріщинах, де все ще копошився
Колишній хаос, проростає цвіт —
Хто правду пив і в «ні» не розчинився,
Той заново будує власний світ.
03 травня 2026 р.
