Горить країна у вогні,
Ми всі в міцних обіймах болю…
Чи то наснилося мені?
Чи світ же дійсно збожеволів?!
Ще кілька днів – і вже весна…
Стою в вікні з холодним чаєм –
Бо запізнилася вона
На рік, чи п'ять – ніхто не знає!
І опускається рука,
Ми ж – пішки в партії всесильних,
Їм наплювати звисока
На кількість плиток надмогильних.
Не вішай ніс! Тримайся, брат!
Змогли діди – а ми чим гірші?!
Відклав на трохи автомат –
Лежу в лікарні, пишу вірші…<br>Ігор Білецький
