Як би ж то можна, дивлячись на фото,
Поринути в кімнати рідного житла.
Торкнутися речей, вдихнути в повні груди,
Відчути запахи колишнього буття.
Того, що ми так мало цінували.
Що поруч було — звичне та буденне.
Користувались, не помічаючи його.
Було своє, здобуте працею щоденно.
Набуте за життя, набуте за любові.
Та кинуте тепер не за своєї волі.
Де все те можна віднайти? У якої долі?
Вдивляюсь в фотографії свої,
Вдивляюсь у життя минуле…
28.05.2025
