Два місяці осінь і листопад,
Осипалось все листя, мов зорепад,
Настали довгі ночі та сірі дні,
Де вересня теплі очі, де жовтень у красі.
Ми щойно так раділи та бавились з тобою,
Але в останній місяць ти не взяла з собою,
Ні жовтня різнобарв’я, ні вересня тепла,
Ти з кошиком пустим до грудня підійшла.
Два місяці осінь і листопад,
І погляд не зачепиться за голий сад.
Ідуть дощі з крупою у ночі,
Дерева гіллям стогнуть, як ті бранці.
Здійнялись би у небо за криком журавля,
Та не пускає коріння знайти собі тепла.
Ти та ще чарівниця, привабиш красотою,
А як розчулимо погляд, то гониш нас мітлою.
Не справжня позолота в осені бува,
І хоч вона і жінка, а все ж таки вдова,
Буває і пригріє, і голову кружить,
Але за мить забуде й хурделиця свистить.
Оманливі красою краплинки навкруги,
Блищать мов діаманти, холодні та легкі,
Зриваються із вітром, летять за комірець,
Який же ти огидний, останній місяць-мрець.
25.10.2025
