Привіт, памʼятаєш мене
Я ж твій син, моя мамо
Щось хочу тобі сказати, але
Мене уже Нажаль не стало
Маю так багато чого розказати
Як по двору я гуляв
І як я любив тобе обіймати.
Наче зірку з неба спіймав.
Як на гойдалках катався
Як ішли разом в магазин
Як з дітьми по двору грався
Але я тепер один
А потім якось в кінці зими
Щось наче сталось
Але я не був один
Я був с тобою мамо
Я памʼятаю як жили ми в підвалі
І спали ми з молитвою
Як не було дороги надалі
І боялась ти зі мною
Памʼятаєш день як мене не стало
Спали ми тоді уночі
І тоді дрон з неба упало
І тоді побачила ти мої кровʼяні очі
Ти бігла зі мною на руках
І шукала в Маріуполі лікарні
В палаті з сльозами на очах
Ти з татом мене в реанімаційній чекали
Мамо вибач ти мене
Я старався як я міг
Не хотів розчарувати я тебе
Але я покинув свій поріг
Памʼятаєш як боялася до мене підійти
Але ти це зробила зі сльозами на очах
«Що не вдалось його врятувати»
Кричала ти як у страшних снах
А памʼятаєш як мене хоронили
Мене завезли за селом
В біле брання мене одягнули
І лежав з своїм хрестом
Після цього ти казала що мене вбила війна
Але що це слово я не знаю
Але ти була тоді сумна
І тоді я це слово не шукаю
І не встих запитати я в тебе
Чому сонечко жовте
Чому є хмаринки в небі
Чому є синє море
Чому в Україні я живу
Чому живу на окупованої землі
Чому я солодощі люблю
І чому вони такі смачні
Мамо, будь ласка не сумуй
Мені тут добре
Я тебе з неба так люблю
Не роби будь ласка горе
Мамо, але я так скучаю за тобою
І хочу тебе завжди любити
Але не встих і помер разом з собою
Але хотів тобі багато чого розказати
Мамо мамо я хотів жити
Бавитися зі іншими дітьми
але тепер я граюся з ними у небі
І закрився я тепер у собі<br>Кімчина Софія
