«Ваню! Шахед летить прямо наді мною!
Він падає!» — крик дружини в телефоні…
Дітей схопив… Коридор став стіною
А в серці — вибух і крижаний сум.
Двері здригнулись, вікна затремтіли
Душа завмерла, в очах — пелена
Молодший плаче… миттєво знесилив
Той страх, що принесла в дім війна.
Я обіймаю його, пригортаю
Дивлюсь на старшого — стиснув вуха..
«Буде ще вибух…» — він тихо говорить.
І серце від слів тих — неначе труха.
Донька в укритті, в школі, за стінами
Дружина вчительці дзвонить в сльозах..
«Руки тремтять… не доїду додому
Бо серце за вас скував дикий жах»
Я слухаю голос, дорожчий за житло
І крізь тремтіння шепочу в пітьму
«Кохана моя, поки ти є на світі
Ніщо не вб’є мене. Я все переживу!!!
