Життя просить вже змін,
Від розпуки волає,
Вгомонити схотів —
День дощем поливає.
У калюжах стежки́
І дорога з асфальту,
Хочу ними іти,
Не спинятись, без жарту.
По болоті в грозу,
В гуркіт грому — байду́же,
Уявляю, як йду
Й мені хо́роше, дуже.
Неважливо куди,
До якої зупинки,
Повз низенькі хати,
Повз високі будинки.
Я вже хочу іти,
Не сидіти на місці,
Та у даль забрести́,
Не до когось, не в гості.
Поміняти життя,
Щось додати ново́го,
Згляньтесь небо й земля,
Ради всього святого!
14.05.2026.
Ганна Зубко
