Я відчуваю своїми очами,
Як швидко на війні наш час біжить,
Як побратими старіють роками,
Тут у вогні, за якусь там мить.
Тут на нулі — і час нулем,
По колу ходить, не спиняється,
Тут відлік за своїм календарем,
Де все за власним карбом коїться.
Час на життя, на відпочинок,
На звитягу час і каяття,
Що затулити я не встиг
Собою побратима,
Що він стікає кров’ю,
А не я.
Я відчуваю біль очами,
Я бачу це у кожному із нас,
Як погляд застигає в часі,
Як тіло відпускає в лютий час.
Коротка мить — і знову треба встати,
Коротка мить — і вибухів оскал.
Я відчуваю втому, мій солдате,
Очима відчуваю тіла злам.
Я бачу рідну землю — всюди рани,
Я бачу крик її німий і як болить,
Зчепивши зуби, боронити її маю,
Земля віпустить гріх мій і простить.
Вже очі від війни не в змозі голосити,
Горять вони вогнем і мозок мій кипить,
Виблискує в очах вогню заграва,
Її сльоза не може загасить.
Я відчуваю все очами,
І очі закарбовують у пам’ять назавжди,
Весь жах війни, який лишиться з нами,
На все життя, бо пам’ять не спинить.
Я відчуваю біль очами,
Я відчуваю, як вона кричить,
Я відчуваю, як ночами,
Від пам’яті солдат не спить.
18.12.2025 Війна
