Не запитуй його нічого —
він учора прийшов з війни.
Його серцю огидно й чорно,
роздирає чуття вини.
Жодній мові не стане літер
описати німотний стан.
Зрозуміє хіба-що вітер,
що осушував піт Христа,
коли Той на горі Оливній
залишився одним-один
і молився крізь губи сині:
– Не лишай мене! Я ж твій син…
Не питайся його нічого —
не розкаже тобі, бо сам
і незчувся, як втратив голос,
проклинаючи небеса,
коли вчора в шаленім герці
втратив друга, а потім ще…
Хіба може вмістити серце
піднебесну, розбиту вщент?..
Не запитуй коли і звідки,
і чому він туди пішов —
ця війна залишила мітку —
кровоточить незримий шов…
Не печи йому п’ят, не треба —
об каміння — і яв, і сни…
Він відтоді не бачить неба,
бо війна приповзла за ним.
Не запитуй його нічого…
2025
<br>Ірина Білінська
