Десятий рік минув, як сонце в небі зупинилось,
Десятий рік пройшов, та не пройшла любов.
Десятий рік, як подорож тебе забрала,
Десятий рік живу один за товстим склом.
Все промайнуло швидко так, неначе у кіно,
Де ролі ми з тобою разом грали,
Для нас написаний сюжет вже був давно,
Ми в ньому грали, та не ми його писали.
В тридцять шість серій вийшов серіал,
Такий чудовий і такий співучий,
Був режисером б я, я б ще його писав,
Для тебе я б писав, я твій заручник.
Але сюжет життя прислав нам режисер,
Він на горі сидить, з балкона наглядає,
Як граємо в житті ми роль свою,
І остаточне рішення він все ж за нас приймає.
А ми актори головної ролі,
Ми лиш блискуче можемо тут відіграти роль свою,
Щоб довго пам’ятали нас ті, що навколо,
І аплодували стоячи за нашу гру.
Десятий рік в руці тримаю я касету,
Десятий рік переглядаю я кіно,
Десь може ми не так зіграли по сюжету,
Та вже не повернеш — життя пішло.
Стою за товстим склом, яке нас розділяє,
Все бачу, відчуваю та не доторкнусь,
Любов свою ні з ким не розділяю,
Десятий рік за тебе я молюсь.
13.01.2026 Тобі
