ВІДЦВІЛИ́

Відцвіли́ всі садки і каштани,
Туман білий уже не стоїть,
Як дарунок, що довго чекали —
Появився і зник за мить.

Цілували той цвіт чиїсь очі,
Його ніжність — із сонцем, дощем,
Цілували травневої ночі,
Вечорами, і ранком, і днем.

Цвіте небо голубизно́ю,
Стоять хма́ри — вітер пропав,
А він стиха, поміж травою,
Пелюстки перебирав.

19.05.2026.
Ганна Зубко