А нам багато і не треба,
Лиш крихту ближнього тепла.
Воно пробіжить струмом по нерву,
І ось до тебе вже прийшла весна.
Ось тільки-тільки сніг розтанув,
Ось тільки-тільки туга відійшла,
Як проліски у серці розквітають,
Та амброю наповнилась душа.
А нам багато і не треба —
Лиш тільки дружня нам рука,
Я обіпрюсь, коли прийде потреба,
Хай в тяжкий час підтримає вона.
У цьому світі є така потреба —
Щоб поруч хтось рідніший був завжди,
Щоб очі бачив він твої, і за потреби,
В тяжку хвилину міг допомогти.
Нам тільки, тільки то всього і треба:
Коли не знаєш, як і куди йти, —
Щоб ватра освітила землю й небо
І вкаже шлях, який треба знайти.
Тепло людське, що гріє у дорозі,
Що дає серцю знову розцвісти…
Нехай наповнить душу, поки в змозі,
А я буду в собі його нести.
Я вдячний тобі, друже. У потребі
Всім поділюся — вір мені.
30.01.2026 Роздуми
