Серед тисяч облич і заплутаних слів,
Ти з’явилась з далеких безмовних світів,
Де згасають вогні і стихають жалі,
Ніби іскра влетіла в долоні мої.
Запалила нещадний вогонь — обпекла,
Посміхнулась мені — і одразу втекла.
Час пройшов, а та іскра у серці горить.
Моя тінь за тобою безмовно летить.
Ти — мій бій і затишшя, мій видих і вдих,
Мої сльози солоні, і щирий твій сміх.
Ти моє віддзеркалення і тишина.
У безмежному світі — така ти одна.
23 травня 2026 р.
Дякую чудові слова в цих рядках.
Дякую. Гарного дня.