Окопи дихали тротилом, земля ковтала жар й свинець.
Я вів тебе в гаряче пекло, де кожний крок — це був кінець.
Ти мій боєць і друг. З тобою — залізом спаяні в одне.
Ми йшли на штурм, де кулі шили людське життя, мов щось пусте.
Рвонуло так, що згасло сонце, осколки вигризли траву.
Я впав углиб німого грому, затиснув рану, ледь живу.
І крізь червону каламуть я бачив, як тебе сікло —
Проклята сталь порвала простір і влучила тобі в чоло.
Кров запікається на касці, ти тихо гаснеш у диму.
І мій наказ застиг у горлі, я криком пробиваю тьму.
Один на двох запеклий сонях, один на двох кривавий гріх —
Я вижив, бо твій ангел смерті мене крилом своїм зберіг.
Тепер я тут. Бинти вже зняли, реве вогонь, згорає ніч.
Мій друже, мій полеглий брате, ми не підемо пліч-о-пліч.
Я командир твій в цьому світі, але в безсмерті — ти мій щит.
Твій перший біль і мій останній навік заковані в граніт.
24 травня 2026 р.
