Ти знаєш про щастя в квітучім раю?
Ти задихався в обіймах пекельних?
Ти радість не бачиш в обличчя свою, –
Лиш сіру картину в відтінках пастельних.
Життя змалювало старе полотно,
Що знає Закони нового мольберта,
Та ти не зважай, пиши, – все одно:
Стара вже картина, то й доля потерта
Ні, не кричи, малюй план життя!
Можливо внесем корективи?
Не кидай же пензля, незграбне дитя!
Бо долю залишиш без перспективи
То що? не виходить? Картина сумна?
Тьмяніють яскраві моменти?
На щастя ти віриш і прийде весна
Та віра додасть тобі сили не вмерти…
Контури дано, картина почата
Людино із пензлем в руках!
Ти мусиш ретельно її написати,
Плануючи кожен відтінок в думках.
Просохли вже фарби, картина на сміх
У тих же пастельних відтінках,
Ти розчарований трохи, художнику мій?
Сутність життя – мов картина, в сутінках<br>Катерина Заєць
