Шлях

Вітер віє вздовж узбіччя,
Десь за полем квітне гай,
Крізь моря, ліси і гори,
Обіймає рідний край.
І в обіймах тихо стисне,
І до серця пригорне,
Це тепло, живе і чисте,
Він навічно збереже.
Уяви, яка то сила –
Бути стійким попри все,
І до власних світлих цілей,
Йти, не схиляючись ніде.
Головне – живи, як хочеш,
Бо життя у нас одне,
І ти знаєш, що у серці,
Мрія твоя ще живе.
Проживи усі моменти,
Пропусти крізь сльози біль,
Дай душі ковтнути волю,
І зірвати кайдани.
Суть була не в тому, щоби
До кінця себе звести,
Просто будь неначе вітер –
Сміло шлях свій проклади.<br>Дарʼя Звозіль