Грозу чекала — і будь ласка!
Немов з кувшину підняла́сь,
Й була́ далеко то не казка —
Гроза із бурею пройшлась.
Усе було́, що замовляла:
І грім, і блискавка, і… страх,
Чого насправді не чекала,
Але він був в моїх очах.
Води потоки, листя рване,
А сила вітру — просто жах,
І дощ, і град — страшне й цікаве,
Таке не здибаєш у снах.
Любов пройшла і помідори? —
Мене питають, кажу —ні,
Шукаю в небі чорні хмари,
Руки простягую грозі.
22.05.2026.
Ганна Зубко
