Я не мовчу, коли є, що сказати,
Не намагаюсь злитись із стіною.
Мене все легше та простіше помічати,
Бо я дозволила собі бути собою.
Мене цікавлю Я, хоч й світу не цураюсь.
Я є така як є, не пере- одягаюсь чи взуваюсь.
Роблю лиш те, до чого лине серце.
А нападає лінь – значить, не моє це.
Я не оцінюю. Принаймні намагаюсь.
Бо пам'ятаю, що не все так, як здається.
Собою я керуюсь – дивлячись в люстерце –
В своє Предвічне Я, я одягаюсь.
12.11. 2025<br>Оксана Шакун
