Живемо в заручниках чужої волі,
Війна ламає людські долі.
У владі слуги та клеврети —
Взяли цей світ в щільні лабети.
Життя знецінене одним указом,
По світу розповзається проказа.
І запалав наш світ з дурної волі,
І попіл сиплеться з небес поволі.
І розумієш ти, що сенс — не речі,
Що мозок твій шукає втечі.
Знецінені слова, що говорили,
Знецінене життя, що так любили.
Лиш голос рідний чути хочеш:
Вдень, ввечері та серед ночі.
Ти просто прагнеш далі жити,
І кожну мить життя цінити.
Де буду завтра — я і сам не знаю,
Та сподівань в собі не полишаю.
Не марно сказано в Святому Слові,
Про заповіді віри та любові.
25.04.2026
