Мої часи. Лихі? Жорстокі?
Світ доброти не потребує?
Самотні серед одиноких
Себе та ближнього не чують…
Нові рождаються епохи
У плині злетів і руїни.
Втрачають віру. І від Бога
Приймають в жертву Його Сина.
Леміш і меч тримати гострим —
Тепер не примха, а потреба.
Хто зна, століть болючий досвід —
То милість або кара Неба?..
Мої часи. Прозріння світу.
Епоха пафосних колюзій,
Де все тримається на битих,
Яких тримає "Ой, у лузі…"
Мої часи. Вперед? По колу?
Не я, вони мене обрали —
Щоби, свою прийнявши долю,
Душа призначене пізнала.
Світобудови рух невпинний
Одвічні обертає жорна…
В моєму світі духом сильні
Щодня долають світлом чорне.
І добрість мужнюю плекають
Незламні у моєму світі!..
Ми ці часи не обирали.
Та гідно маємо прожити.
24.04.2026<br>Ольга Мітченко
