Тиша
І ти сидиш сам по собі
Не знаєш що й робити
А на вікні сидять вони
Бджоли та метелики
І рветься серце у тобі
Бо ти такий малий
У цьому світі, а вони
Ще менші, а вже більш потрібні
За тебе, йолопа, бо ти
Сидиш тихенько сам собі
Не знаєш що робити
Коли довкола стільки справ
Що в голові засіли
А ти прям хочеш все й одразу
Хапаєшся всім тілом
Як павучок, який за тебе
Теж кращий, бо хоча й у нього
Є вісім лап, проте до цього
Він все встигає, ще й спритно
Бо з розумом все робить, сину
Кидай сидіти в голові
Почни з простого, помаленьку
За всім одразу не женись
Як нема сил – не морочись
І навіть у смутну погоду
Нехай і мало, а зроби
Хоч щось, хоч мізерну, а річ
Щоб згодом було легше
Роки пройдуть, ти озирнешся
Що вже не розглядаєш ти
Ото вікно, де й зникли всі
Колись сидячі комахи́
Колись потрібніші, ніж ти<br>Khmarochos
