Крізь товщу зим, крізь глухомань перонів,
Де кожен крок вимірював конвой,
Упала тиша в дзвони телефонів,
І вийшов з тьми вагонів мій герой.
Ми йшли наосліп, як крізь мінне поле,
Де кожен погляд — вибух чи обвал.
Зустрілись там, де крижане ніколи
Переросло у грозовий причал.
Слова ламались, наче мертве гілля,
Лишався тільки цей шалений струм.
Твоя присутність — то моє похмілля,
Мій щільний дим і мій солодкий шум.
Не треба сліз, не треба зайвих реплік,
Стискає пальці залізниць полон.
Ця зустріч наша — непокірний скептик,
Що розтрощив буденності закон.
Ніч проковтне вокзальні силуети,
Зітре сліди безжалісний гудок.
Та в серці знов вистрілюють ракети —
Ця зустріч — неба синього ковток.
05 червня 2026 р.
